Постанова ВГСУ від 04.03.2015 року у справі №910/6568/14

Друк

Пошук

251

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.03.2015 року у справі №910/6568/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 910/6568/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Центрбудінвест"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2014у справі№ 910/6568/14 Господарського суду міста Києваза позовомЗакритого акціонерного товариства "Центрбудінвест"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Київ Анімейшн" 2. Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Сімолтана Інвестментс Лтд" (Simoltana Investments Ltd.) 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс" 4. Головного управління юстиції в місті Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києвіпровизнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав та визнання права власностіза участю представників сторін:

позивача: Виговський О.І., дов. від 24.04.2014 б/н

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

відповідача-3: не з'явилися

відповідача-4: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Центрбудінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Київ Анімейшн", Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Сімолтана Інвестментс Лтд" (Simoltana Investments Ltd.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс", Головного управління юстиції в місті Києві в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав № 22/07-08 від 22.07.2009, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Центрбудінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Київ Анімейшн";

- визнання права власності Закритого акціонерного товариства "Центрбудінвест" на частку розміром 100% (сто відсотків) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс" (далі - Товариство);

- визнання Закритого акціонерного товариства "Центрбудінвест" єдиним учасником Товариства з усіма правами та обов'язками, які має учасник товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до законодавства;

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.12.2009, оформлені протоколом № 8 загальних зборів учасників Товариства від 28.12.2009;

- визнання недійсними змін до статуту Товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників Товариства від 28.12.2009, оформленим протоколом № 8 загальних зборів учасників Товариства від 28.12.2009, зареєстровані державним реєстратором 12.01.2010, що були оформлені шляхом викладення статуту Товариства у новій редакції;

- скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників Товариства від 28.12.2009, шляхом скасування відповідного запису № 1 074 105 0008 030257 та реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- скасування всіх реєстраційних дій та записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно Товариства, проведені державними реєстраторами після реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до статуту Товариства 12.01.2010;

- зобов'язання Товариства вжити заходів до приведення статуту Товариства та відомостей про Товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у відповідність до прийнятого судового рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/6568/14 (колегія суддів у складі: головуючого судді Васильченко Т.В., суддів Любченко М.О., Івченка А.М.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Центрбудінвест" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г, суддів Кропивної Ч.В., Чорної Л.В.) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Центрбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/6568/14 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство "Центрбудінвест" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Центрбудінвест", суд апеляційної інстанції виходив з того, що за подання апеляційної скарги апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 24263,00 грн., натомість на підтвердження сплати судового збору апелянтом додано квитанцію на суму 20013 грн.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, відстрочення, розстрочення сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Як передбачено пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду визначена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Судом апеляційної інстанції вірно визначено, що предметом позову у справі є немайнові вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав; визнання позивача єдиним учасником Товариства; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.12.2009; визнання недійсними змін до статуту Товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників від 28.12.2009; скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства; скасування всіх реєстраційних дій та записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно Товариства після 12.01.2010; зобов'язання Товариства вжити заходів до приведення статуту та відомостей про Товариство у відповідність до прийнятого судового рішення; та майнова вимога визнання права власності позивача на частку розміром 100% (сто відсотків) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс".

Визначаючи розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги у сумі 24263,00 грн., суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що з вимоги про визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства розмір судового збору повинен становити 20000 грн., оскільки відповідно до статуту Товариства статутний капітал останнього становить 2000000 грн.

Як передбачено п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК).

У пункті 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 зазначено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір.

У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.

Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що визначена позивачем при зверненні до суду ціна позову становить 1575000,00 грн. і вказана сума відповідає розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс", визначеного п. 5.1. Статуту вказаного товариства в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 22.07.2013.

Виходячи із вказаної ціни позову, з якою погодився місцевий господарський суд приймаючи рішення у справі, позивач і сплатив судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки вищенаведеним обставинам, у зв'язку із чим є необґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-